Вибрався на Лису гору, хотів спуститися в дренажку. Отже я і ще два бійця, взявши приладдя, відалися на поталу пригодам і бадьоро закрокувавши вирушили в путю. День був гарненький, сонечко гріло наші юні душі, вобщем красота, а нам то "не почем". Спершого погляду стало зрозуміло, що гора просто забита любителями шашлика, словянами-язичниками і групками толкінів. Спочатку ми хотіли підійти до ідола чи то Перуна чи то Ярила, однак там виявись наш "добрий" Омон, який ганяв планокурів, запаковюючи їх в найкращій архіватор усіх часів і народів "Бобік". Знов не вийшло дойти до цього ідола . Одна трохи подивившись на шоу ми пішли далі. Наближаючись до точки спуску, ми здалеку почули голоси, опа і там шашличники, але ні виявилося що то любі друзі з групи місцевих київських діггерів "Акіс". Зайнято кажуть..... Знов облом.... Трохи поседіли, подивилися як люди працють, ми сумні пішли собі далі. Але оскільки ми вже тут не йти ж з порожніми руками. І ми вирішили спустилися трохи нижче по схилу хотіли знайти колодязі системи, карта вказувала, що їх є три. Таки так їх виявилося три. Оскільки закріпитися мотузкою не було де, ми спустилися з гори до 3 колодязя і опа...... діра можна лізти прямо на третій марш. Якісь люди викопали яму і пробили дірку в 3-му марші системи. Отже не довго міркуючи ми стрибнули в яму. Розбита дренажка зустріла нас дивним смородом гнилого м'яса..... Ой як там смерділо тунель виявився не більше 3-4 метрів завдовжки, а 4 марш засипаним і лишень мав маленьку шпаринку, через яке порбивалося сонячне сяйво. В кінці марша спочивав дивний мішочок, з якого "чудно пахло" гнильцем, чи що там було, ми вирішили не турбувати цей мішочок. До речі на стінах тунелю були присутні сліди пожежі, хоча чому там горіть.....
Вдосталь находившись в тунелі, ми піднялися на свіже повітря і ще довго гуляли на чудовій горі, насолоджуючись природою. Де ще в Києві знайдеш таку тиху місцину і такий вид на Лавру.

http://kanevala.mybb.ru/viewtopic.php?id=36&p=2 Ссылка на исходный отчет.

Місце:Пром Зона Видибучи час 15.00 29.09.07.
Мета: знаходження цвинтара портових кранів.
Склад команди: 4 чоловіки + Ваш вірниий слуга.
ФОТО: ЦИФРОВИК НІКОН S4
Хід роботи
Отже наш бадьорий десант прибув на точку старту М. Видубичі рівно о 15.00. Наша ціль визначена, хоча ніхто не зна де вона точно знаходиться. Тож ми пішли в Зону:) Вдостль на ходившись по добрим пром-вулицям, знайшли концерту базу якогось гурту( грали непогано), забрели до общяг деревообробляючого ПТУ, гарна ж там місцинка:). Далі залізли в якесь депо, де добрий дядько спитав що ми щукаємо і вказав шлях по коліях до Дніпра....Сказоно зроблено і ось ми........на заводі Ковальської(виготовляє бетон). Дивно нас навіть місцевий "фохр" не питає хто ми, лазь скільке хо...... Люді ходять в касках, машини катаються, залізли на гору піску подивилися на його намивку. Згодом знайшли хід до річки. Ох і берег суцільна екологічна катасторафа пляшки з під оковитої, пива (і де їм тав взятись пром зона), смрад, дохла риби(І рибачки, ну що ви там ловете?), викиди завода в Дніпро жах....кочмар....Подивилися нафоткали компромат і далі пішли, йшли по теплотрасі(потім знайшли дорогу покраше) а забув сказати на заводі прибилися за нами 4 собаченя, йдуть хвостами махають, граються вони..Вилізли ми якось чагарниками до моста метро, ось там красиво, подивилися на яхтову регату, яка сьогді проходила на Дніпрі. Але ж треба крани знайти. Тож ми пішли далі, але дорога закінчилися довелося залізти на старий завод будконструкцій. Осьтам і почалося... Там закинуті цеха стоять, ну що ми не сталкери чи що:). Залізли. А там такий рай, місця багато, хоч Бикотеку роби, якісь баночки з реактивами, залишки елетрощитків, бочки з бензином, якісь побиті фонтани, прикольно. Так лазимо, лазимо і на 3 рівні знаходимо..дядедчку.....думали бомж, бо пяний, але ні дядечко той місцевий сікюріті , ну він до нас хто ви шо ви, а ми йму кажемо заблукали самі не місцеві, показали документи, потім розговорилися, нормальний дядько....Взяли артефакт, книгу по електротехніці за 1969 рік, хоча там документів ну просто гора, бери не хочу. Дивимось на наші пісочні ба 18.40. Ну всюго по маленьку ну тай треба міру знати, а що так налазилися, дай бог та кожному. Вилізали з Зони знов через Ковальську, собак там залишили, на виході привіталися з водієм "КАМАЗУ", перша людина на цьому заводі яка звернула на нас увагу!!!!.
Пройшлись трохи і ми в центрі Видубичів. Сіли в метро і... ...................
Згодом я зрумів, що треба було йти в район ТЕЦ, ну нічого згодом підемо і я гадаю, що ми таки знайдемо цей цвинтар. Про сьогоднішній день я нежалкую . Ось така в мене видалася субота.

- Стоп а где копать?
- А в пещерах!
- А где это?
- А в монастере.
- Не манало в монастырь не пойдем.

Отлично пошли в лес. Красотень, лесок, болотце с деревьями в воде, Амазонка не дать не взять

–И где мы???

-А Голосиево. Точно идем по тропинке выйдем куда не будь или Пирогово или ВДНХ, везде аж дороги.

Идем все хорошо только дерьвя поваленные мешают, да тропинку приходится коегде самим прокладывать, но палочка альпеншток она ж дрын деревянный рулит. Вобщем в лесу на 40-50 деревьев стало меньше. И вот супер крик:

- Это ВДНХ!!!!(а часа 2 в лесу уж бродим)

-Облом это не ВДНХ, это Пирогово.

Обламались оба не то несе, зато мусорка с карьером рядом. Покопаем. Только б спуск найти. А идем вдоль обрыва найдем. Да таки нашли злобную тетку в нелегальных огородах, дальше маты… и ругань…Не киевские бабки злые. Минут через 20 находим “дорогу” (дорога правильно что в кавычках, это просто спуск с горы) вниз. Да красота мусорка ( теперь я знаю где Гринко)карьер, отдых, далее серия фото натюрморт итд. И толкнуло меня сходить в кустики. Ой рано сначала фотка аля упссс. НЕ я воду разил, чесно...И так только я отошел….

-Дядя я туда не пойду там стадо бомжей!

Да не смейтесь их там штук 6-7 было….
Вобщем выходили мы хз как от туда, помню только озеро, но что то с ним было не так, видимо монстры бывают, Люди НЕсси это правда верте мне…Лезли вдоль забора Гринко, боже как приятен асфальт это рай…. Дома…..

Из наблюдений:

Славутич жлобский завод, даже ларька нет с пивом.
Туборг тивист ништяк пивко, особенно после такого…

Ехать на раме акилианца жесть, оч удобно( нет не возьму в кавычки)

Жаль не сфоткал ДС3.

Троллейбусник дурак.

Кукусик долго и упорно нас ждала 40минут, огромный респект.

Когда верстался номер позвонила Юлька спросила где были, я все сказал ей, она рассказала что у ее подруги брат геолог и есть детальная гео карта Киева обещяла достать.
Вперед геологи!!!!!

Спасибо за создания номера: Себе, моему настрою, Акилианцу, Кукусику, Юльчонку. Спешел сенкс нашей милой Скотине она реально рулящие ведро.

Ждем продолжений…..

Ах вот старость скоро….. Так что……… Хз куда занесет!!!!!!!!! Поехали!!!